[lang_ua]
Багато з нас і декількох хвилин не можуть прожити без того, щоб не заглянути в соціальну мережу. І, хоча кожна людина може пояснити це по-своєму, в цілому непереборну тягу до соціальної мережі можна пояснити всього чотирма причинами.
фейсбук залежність
Для багатьох з нас тяга до Фейсбуку, Вконтакте та інших соціальних мереж перетворилася чи не в натуральну залежність: ми щохвилини оновлюємо стрічку новин, нескінченно риємося в якихось фотографіях і т. Д. І багато, звичайно, рано чи пізно помічають, що велика частина часу, витраченого на подібні заняття, витрачається просто даремно. Хтось навіть намагається піти з-під фейсбучного «прокляття», деактивувавши аккаунт або навіть стираючи відповідну програму зі свого мобільного пристрою.
Але це допомагає далеко не завжди: за статистикою, тільки одному з десяти користувачів Фейсбуку вдається піти з мережі, інші ж з різних причин повертаються. У статті, опублікованій в Social Media + Society, група психологів з Корнельського університету намагається розібратися в тому, чому нас тягне назад в соціальні мережі.
Ерік Баумер (Eric Baumer) і його колеги почали з експерименту: минулого літа вони організували в інтернеті кампанію «99 днів свободи» – той, хто хотів приєднатися, ставив на свою фейсбучную аватарку логотип проекту і давав слово, що протягом 99 днів не заходить В Фейсбук. (Зауважимо, що доступ до нього ніяк спеціально не блокували, тобто все залежало від доброї волі і витримки самої людини.) В цьому своєрідному змаганні взяли участь понад 40 тисяч користувачів мережі, і, зрозуміло, далеко не всіх їх вистачило на 99 днів.
Щоб дізнатися, чому людина все-таки знову зайшов в Фейсбук, незважаючи на дану обіцянку, автори роботи тричі, на 33-й, 66-й і 99-й дні, розсилали спеціальні анкети, в яких психологічні питання були перемішані зі звичайними анкетними пунктами «вік-пол-сімейний стан». Проаналізувавши зібрані дані, дослідники прийшли до висновку, що є всього чотири головні причини, які змушують нас без потреби заходити в соціальну мережу. По-перше, так робили ті, хто вважав, що Фейсбук викликає залежність. Підкреслимо, що тут мова йде не про те, чи викликає він її насправді, а про те, що деякі люди примудряються себе в цьому переконати. Ті, хто вважали соц. мережу звичайної звичкою, а не залежністю, і вели себе відповідно.
Друга причина – якщо через соціальну мережу ви хочете впливати на те, як вас представляють інші. Якщо «піар-функція» Фейсбуку в голові вимкнена, то така людина легко переносить розставання з ним. Третя причина – кепський настрій. Цікаво, що саме Фейсбук часом називають причиною депресій, і тоді у нас виходить порочне коло: поганий настрій змушує нас занурюватися в соціальну мережу, від чого нам стає тільки гірше. Нарешті, по-четверте, якщо людина ніде, крім як у Фейсбуці, не спілкується, то, очевидно, бажання хоч якогось соціального контакту буде тягнути його в цукербергово дітище.
Всі чотири причини можна назвати очевидними, проте в даному випадку важливо, що їх сформулювали в загальному вигляді та на підставі досить потужною статистики. Найскладнішою з точки зору побутової психології тут здається причина номер один, коли ми переконуємо самі себе в тому, що у нас залежність від соціальної мережі. Рівно рік тому ми писали про дослідження психологів з Університету Олбані, які прямо стверджували, що від Фейсбуку можна бути залежним точно так же, як від якихось наркотиків. Цікаво, автори цієї роботи – не переконали вони, часом, самих себе в існуванні фейсбук-адикції?
[/lang_ua]
[lang_ru]
Многие из нас и нескольких минут не могут прожить без того, чтобы не заглянуть в социальную сеть. И, хотя каждый человек может объяснить это по-своему, в целом непреодолимую тягу к социальной сети можно объяснить всего четырьмя причинами.
фейсбук зависимость
Для многих из нас тяга к Фейсбуку, Вконтакте и другим социальным сетям превратилась едва ли не в натуральную зависимость: мы поминутно обновляем ленту новостей, бесконечно роемся в каких-то фотографиях и т. д. И многие, конечно, рано или поздно замечают, что большая часть времени, потраченного на подобные занятия, тратится попросту зря. Кто-то даже пытается уйти из-под фейсбучного «проклятия», деактивируя аккаунт или даже стирая соответствующее приложение со своего мобильного устройства.
Но это помогает далеко не всегда: по статистике, только одному из десяти пользователей Фейсбука удается уйти из сети, другие же по разным причинам возвращаются. В статье, опубликованной в Social Media + Society, группа психологов из Корнелльского университета пытается разобраться в том, почему нас тянет обратно в социальные сети.
Эрик Баумер (Eric Baumer) и его коллеги начали с эксперимента: прошлым летом они организовали в интернете кампанию «99 дней свободы» — тот, кто хотел присоединиться, ставил на свою фейсбучную аватарку логотип проекта и давал слово, что в течение 99 дней не зайдет в Фейсбук. (Заметим, что доступ к нему никак специально не блокировали, то есть все зависело от доброй воли и выдержки самого человека.) В этом своеобразном соревновании приняли участие более 40 тысяч пользователей сети, и, разумеется, далеко не всех их хватило на 99 дней.
Чтобы узнать, почему человек все-таки снова зашел в Фейсбук, несмотря на данное обещание, авторы работы трижды, на 33-й, 66-й и 99-й дни, рассылали специальные анкеты, в которых психологические вопросы были перемешаны с обычными анкетными пунктами «возраст-пол-семейное положение». Проанализировав собранные данные, исследователи пришли к выводу, что есть всего четыре главные причины, которые заставляют нас без нужды заходить в социальную сеть. Во-первых, так делали те, кто полагал, что Фейсбук вызывает зависимость. Подчеркнем, что тут речь идет не о том, вызывает ли он ее на самом деле, а о том, что некоторые люди ухитряются себя в этом убедить. Те, кто считали соц. сеть обычной привычкой, а не зависимостью, и вели себя соответственно.
Вторая причина — если через социальную сеть вы хотите влиять на то, как вас представляют другие. Если «пиар-функция» Фейсбука в голове выключена, то такой человек легко переносит расставание с ним. Третья причина — скверное настроение. Любопытно, что именно Фейсбук порой называют причиной депрессий, и тогда у нас получается порочный круг: плохое настроение заставляет нас погружаться в социальную сеть, от чего нам становится только хуже. Наконец, в-четвертых, если человек нигде, кроме как в Фейсбуке, не общается, то, очевидно, желание хоть какого-то социального контакта будет тянуть его в цукербергово детище.
Все четыре причины можно назвать очевидными, однако в данном случае важно, что их сформулировали в общем виде и на основании достаточно мощной статистики. Самой сложной с точки зрения бытовой психологии тут кажется причина номер один, когда мы убеждаем сами себя в том, что у нас зависимость от социальной сети. Ровно год назад мы писали об исследовании психологов из Университета Олбани, которые прямо утверждали, что от Фейсбука можно быть зависимым точно так же, как от каких-нибудь наркотиков. Интересно, авторы этой работы — не убедили они, часом, самих себя в существовании фейсбук-аддикции?
[/lang_ru]
160 років тому (6 травня 1856р.) Народився засновник психоаналізу Зігмунд Фрейд. Погляди Фрейда на природу людини були новаторськими для його часу і протягом усього життя дослідника не припиняли викликати резонанс і критику в науковому співтоваристві. Інтерес до теорій вченого не згасає і в наші дні. Незважаючи на те, що вплив ідей особистості Фрейда на психологію незаперечно, багато дослідників вважають його праці інтелектуальним шарлатанством.
